Понад десятиліття тому, за кілька місяців до мого випуску у 2012 році, я відвідала корінний народ Тагбануа у Сітіо Калауіт на Палавані. Я провела там кілька днів і замислювалася над тим, як вони можуть виживати без електрики, без мобільного зв’язку та з ледь достатньою кількістю води.
У них була школа, класи якої були збудовані без жодного цвяха. Цікаво, що бамбук і дерево були з’єднані складно переплетеними вузлами. Інфраструктура спільноти була збудована завдяки **gulpi-mano**, традиційному для корінного населення методу спільної праці, відомому як **bayanihan**.
Важко уявити, як такі спільноти можуть виживати в сучасному світі. У той час, як ми всі прагнемо мати найновіші технологічні пристрої, корінні громади намагаються зберегти свої традиційні знання та практики. І насправді, ми можемо багато чого у них навчитися.
Корінні знання можуть допомогти вирішити багато наших екологічних проблем. За даними Світового банку, 36% незайманих лісів світу розташовані на землях корінних народів. Крім того, незважаючи на те, що корінні народи складають лише 5% світового населення, вони захищають 80% залишкової біорізноманітності світу.
Вони настільки дбають про довкілля, бо це місце їхнього проживання. У Сітіо Калауіт один із хлопців, з якими я говорила, сказав, що він регулярно бере участь у залісненні мангрових лісів. Його батьки завжди казали йому, що їхнє виживання залежить від цього.
За даними Університету ООН (UNU), тісний зв’язок корінних народів із землею дав їм цінну інформацію, яку вони зараз використовують для створення рішень щодо адаптації до змін, спричинених глобальним потеплінням. Вони активно використовують свої традиційні знання та навички виживання, щоб випробовувати адаптивні реакції на зміну клімату.
Наприклад, корінні народи в Гаяні під час посух переміщуються з саван у лісові райони і починають вирощувати маніоку на вологих заплавах, які занадто сирі для інших культур.
Навіть у сфері сталого управління відходами — наприклад, у Гані вони застосовують інноваційні традиційні методи, такі як компостування органічних харчових відходів, що сприяє управлінню відходами. Вони також мають систему повторного використання матеріалів, наприклад, виготовляють мотузки для штор і цеглу з переробленого пластику.
Крім того, інтеграція традиційної мудрості та нових технологій створить стійкі рішення як для проблем корінних спільнот, так і для наших загальних екологічних проблем.
Наприклад, використання GPS-систем інуїтами для збору інформації від мисливців, яку потім поєднують із науковими вимірюваннями, щоб створювати карти для спільноти. Інший приклад — у Папуа-Новій Гвінеї знання народу Хева про птахів, які не терплять змін у середовищі чи скорочення періодів парування, були зафіксовані у спосіб, корисний для збереження природи.
Зростає інтерес до знань корінних народів через їхній тісний зв’язок із довкіллям. Нам потрібна їхня мудрість, досвід і практичні навички, щоб знайти правильні рішення для кліматичних і екологічних викликів.
Майбутнє — у використанні інновацій корінних народів. Побудуймо рішення, що поєднують традиційну мудрість із новими технологіями. Це сприятиме розвитку інноваційного мислення та допоможе зберегти цінні традиційні знання, практики та системи корінних народів.